Корзина
307 отзывов
+380954903238
Петро Могила й питання єдності Церков. Жуковський Аркадій.
Контакты
«Правкниги»
Наличие документов
Знак Наличие документов означает, что компания загрузила свидетельство о государственной регистрации для подтверждения своего юридического статуса компании или физического лица-предпринимателя.
+38095490-32-38
+38093792-63-17
Ксения Томашук
УкраинаКиев
pravknigi.com.ua
Карта

Петро Могила й питання єдності Церков. Жуковський Аркадій.

Петро Могила й питання єдності Церков. Жуковський Аркадій.
Петро Могила й питання єдності Церков. Жуковський Аркадій., фото 2
  • Нет в наличии
  • Код: 487

55 грн.

Петро Могила й питання єдності Церков. Жуковський Аркадій.
55 грн.
Нет в наличииПетро Могила й питання єдності Церков. Жуковський Аркадій.
+38095490-32-38
  • +38093792-63-17
+38095490-32-38
  • +38093792-63-17
  • График работы
  • Адрес и контакты

Жуковський Аркадій, Петро Могила й питання єдності Церков. Київ ,1997 рік, сторінок: 304. Обкладинка тверда.

Видатний церковний діяч, творець першої в усій Східній Європі вищої школи  Києво-Могилянської академії, меценат української культури, письменник і проповідник, організатор друкарства і будівничий храмів, таким постає на сторінках цієї книги митрополит Київський і Галицький, архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила (1596�1647).

 

Проф. Аркадій ЖУКОВСЬКИЙ. Роль митрополита Петра Могили у піднесенні Української Православної Церкви.

Мені дуже приємно бачити, що чимало молодих людей цікавляться церковними справами, яким я присвятив багато свого часу. Моя друга дисертація — докторська, яку я оборонив у Парижі в Університеті Сорбони на тему: «Історичне значення Київської академії (1615— 1817) як культурного центру Східньої Европи».
Я щасливий, що можу говорити до теперішніх її студентів, тих, які продовжують ту світлу традицію, що поставила основи для нашої богословської науки не тільки в Україні, а й у всій Східній Европі.
Я син православного священика із Чернівців, з Буковини. Батько вже помер, а я переважно займаюся історією України, в тому числі історією Української Церкви, — XVII-XVIII ст.
В тому періоді найбільшою постаттю був митрополит Петро Могила.
І коли я був ще студентом (живучи в Румунії, бо Буковина належить до Румунії), мене захоплювала ця постать, яка, хоча румунського походження, перейшовши на Україну, віддала все своє життя служінню українському народові і Українській Церкві. Я сказав би, що це є найбільша наша постать. Вона виступала тільки постаттю українською, і до неї не мають ніякого відношення ні Румунія, ні Молдавія, ні будь-хто інший.
Він став нашим Митрополитом, нашим великим світочем Але коли мені довелося приглянутися ближче, то я побачив, наскільки у нас про нього мало знали або знали поверхово мало.
Коли я шукав матеріяли по різних бібліотеках, інститутах, дослідницьких установах мене запитували:
— Ви росіянин?
— Ні.
— Румун?
— Ні
— Хто ж ви такий, що цікавитесь?
— Українець, ~ кажу.
Тоді стали призадумуватися, що митрополит Київський, то значить, належить до України.
Ви знаєте, що найбільша праця про Петра Могилу, — лише монографія, написана Голубе ви м.
Очевидно, вона написана в другій половині чи наприкінці XIX ст.
З того часу багато дечого змінилося, багато нового зібрано. І я собі поставив за мету написати нову монографію.
Це була моя перша дисертація, яку я захистив у Вільному українському університеті на тему: «Петро Могила і питання єдности Церков».
Вона надрукована, — єдина монографія українською мовою. Були газетні, журнальні статті, але монографії до того часу не було.
Я старався показати Петра Могилу, його біографію, його життєвий шлях. Він був воєводичем, у майбутньому мав очолювати Молдавію (був сином господаря молдавського), та перейшов з різних причин до Галичини. Там дістав громадянство, був шанований, часто брав участь у військових експедиціях у складі польського війська (Україна тоді належала до Польщі) проти турків і татар.
Знаємо, що він запізнався з Иовом Борецьким і Мелетієм Смотрицьким і, будучи ще людиною цивільною, увійшов до кола тодішніх вчених у Києві, який завдяки гетьманові Сагайдачному починав зводитися на ноги, ставати центром України, притягати до себе поодиноких знавців Церкви і науки.
Згодом Петро Могила стає архимандритом Києво-Печерської лаври, а пізніше митрополитом Київським. І на тому становищі він досягнув великих осягів. Насамперед, він мав широку освіту, яку здобув у братстві львівському православному.
Ми знаємо, що він відвідував деякі західноєвропейські навчальні заклади й, ставши на чолі Церкви, він прагнув насамперед, щоб Православна Церква не була нижчою від інших.
Тоді точилася боротьба з католицизмом, боротьба з різними протестантськими течіями, які закидали Православній Церкві, що вона не знає в що вірить і йде за тимії провідниками, які самі не знають, хто вони є.
Петро Могила узяв собі за мету поставити на певний рівень православне навчання, — школу, колеґію (пізніше академію).
Це був навчальний заклад, широко відомий у Східній і Центральній Европі, який став єдиною вищою школою для всього Православ`я, — українського, російського, білоруського, румунського, молдавського, сербського, грецького тощо.
Петро Могила, як вірний син своєї Церкви, був насамперед християнином. Він знав, що в той час йшла велика
боротьба між православ`ям і католицизмом. Протестантизм на той час вже затих, маючи менший вплив на віруючих України. Тільки деякі шляхетні родини прийняли кальвінізм чи протестантизм. Єдиним суперником був католицизм. Отже, Петро Могила не побоявся взяти від своїх противників те, що було добре. Якщо у них була краща наука (а в той час мовою досліджень була латинська), — то він не побоявся латини. Латинське не є рівнозначне католицизму. Він узяв від інших Церков, що було добре і що не було супротивне українському православ`ю.
І пізніше, коли через півстоліття після Берестейської унії боротьба набуває певних дуже трагічних, неприємних форм, то він вживав заходів до якогось порозуміння. Не підпорядкуватись комусь, а як рівний з рівним стати.
Ви знаєте, що в той час Церква наша Православна не була ще озброєна ні наукою Богословською, ні дослідами, ні досвідом, які мала супротивна сторона, і він старався дати знання священикам, молоді, адже Києво-Могилянська академія була спочатку загальноосвітньою. Пізніше, після століття існування, її перетворили на Богословську академію, яка проіснувала ще століття, поки в 1917—1918 pp. її не закрили більшовики.
Хочу звернути увагу на те, що праця митрополита не була легкою через нападки недоброзичливців.
Знаємо, що в самій Церкві було багато неосвіченого духовенства. І відомо, що 1640 року було скликано Собор, перший і єдиний за його життя, який відбувся в приміщенні Св. Софії, і там протягом 10 днів розглядали 2 великі питання. Насамперед про ісповідування віри православної, про устійнення обрядів УПЦ або взагалі Православної Церкви.
Як кожний добрий провідник, він мав співробітників, (чи, як пізніше Голубєв назвав — «сподвижників»). Одна людина ніколи не може всього подолати. Але, маючи Павла Козловського і багатьох інших теологів, які перед тим навчалися в колегії або в братстві Львівському Успенському, створивши в Києві гурток учених-богословів, вони спільно підготували книгу, яка не існувала ні в якій іншій Православній Церкві.
1625 р. Патріярх Вселенський Кирил Лукаріс мав якісь симпатії до кальвіністів, і під його ім`ям у Женеві було видано катехизис, нібито православний, в якому було дуже багато прогріхів. Через це почалися звинувачення в схильності до кальвінізму. Петро Могила, замість того, щоб критикувати що зробили ті противники православ`я, скликав Собор, підготувавши свій катехизис (у формі запитань і відповідей) про основи віри. Дискутуючи 10 днів, соборово прийняли основи катехизису.
Оскільки інші Церкви не мали основ православних, він вважав за потрібне надіслати прийнятий текст до Вселенської Патріярхії на апробацію.
Тоді Патріярхом був Фактиній, який не зле був наставлений до Могили, але дехто з його оточення зарозуміло казав:
— Не Русі вчити нас нашої віри.
Але все-таки сам Патріярх зрозумів важливість справи, призначив комісію теологів у Яссах (з українськими теологами у складі 3-х чоловік на чолі з Ісайєю Козловським-Трохимовичем), і деякі поняття змінили.
Могила вважав, що посвячення Святих Дарів відбувається при словах:
— їжте, це є Тіло Моє!
— Пийте, це є Кров Моя!
А сьогодні ми визнаємо, що це відбувається при епіклиці, коли ми закликаємо Святого Духа і коли священик промовляє ту чи іншу формулю.
Дехто може вважати, що це може бути так, але це було одне з головних питань, які головний грецький теолог, що був у Яссах, змінив.
Катехизис Петра Могили з певними малими поправками був визнаний Київським Собором і Патріярхом Вселенським. Його підписали також і три інші православні Патріярхи.
Але сталася зміна. Патріярха Парфенія змістили, прийшов Парфеній II. І тому не надрукували це ісповідання віри.
1643 року Петро Могила, уже будучи у роках, відчуваючи, що може відійти, вирішив катехизис надрукувати.
У зв`язку з тим, що він не мав тексту, який був прийнятий у Яссах, а з іншого боку, не будучи згодним з тими змінами, які впровадили греки, він надрукував «Собрание науки христианской» - те, що ми сьогодні називаємо «Малий катехизис».
Він був надрукований 1645 р. спочатку польською мовою, і в тому самому році — українською книжною мовою, — створивши основи православної віри.
Цей катехизис пізніше було перекладено церковнослов`янською мовою в Москві.
Очевидно, що ця книга («Православне ісповідання віри») набула великого поширення. Вона була написана грецькою мовою, паралельно перекладена латинською, німецькою, англійською, арабською. На румунську була перекладена 17 разів. Тільки українською мовою — ні. Вважалося — є оригінал. Тодішньою українською мовою, яку сьогодні нелегко нам читати.
Я вважав за відповідне, скориставшись з нагоди ювілею, 400-річчя з дня народження Петра Могили, перекласти на сучасну мову Катехизис його. Я звернувся до Валерія Шевчука, як до найкращого перекладача, і видавництво «Воскресіння» вже видало цю книгу. Там подано оригінал (за Голубєвим) і переклад.
Я сказав би, що немає, напевне, ніякої іншої книги, крім «Кобзаря», яка мала б такий відгук, як Катехизис Петра Могили.
Петра Могилу знає світ не через те, що він створив Києво-Могилянську колегію, академію, не тому, що він створив «Требник», а тому, що він був автором (чи співавтором з І.Козловським) Катехизису «Ісповідання православної віри».
Крім того, ви знаєте другий його великий твір. В 1645 році він видав Катехизис, а роком пізніше, за два тижні перед смертю, здається, 26 грудня 1646 року, появився його «Великий требник».
І коли було 1000-ліття хрещення Руси-України (а я півжиття займаюся студіями над Петром Могилою), тоді я знайшов спонсора, який погодився перевидати «Требник» Петра Могили — велика книга, більше 7,5 кг, в тій самій формі, яку мала, з червоними заставками.
Книга не тільки визначає наші обряди, це є своєрідна енциклопедія. Вона видана українською книжною мовою XVII ст. її не перекладено. Тому що в ній більше 1700 сторінок, великого формату, аби перекласти — потрібно багато людей.
То, може, те зробите ви, якщо будете мати до того любов, знання і можливості. Це були мої шукання і старання. Я не вважаю себе ні за великого вченого, ні за великого спеціяліста, я хотів тільки удоступнити для інших дослідників все те, що Петро Могила зробив. Це є важливо.

facebook twitter
Информация для заказа
  • Цена: 55 грн.
Отзывы о товаре