Корзина
326 отзывов
«Правкниги»
+380954903238
+380954903238
+380937926317
  • picture 1
  • picture 2
  • picture 3
  • 1
  • 2
  • 3

365 коротких историй для души. Бруно Ферреро.

  • Нет в наличии
  • Код: 757

Цену уточняйте

+380954903238
  • +380937926317
  • График работы
  • Адрес и контакты
возврат товара в течение 14 дней за счет покупателя
365 коротких историй для души. Бруно Ферреро.
365 коротких историй для души. Бруно Ферреро. Нет в наличии
Цену уточняйте
+380954903238
  • +380937926317

Описание

 У цій книжці зібрано короткі, але такі милі нашому серцю історії на кожен день. Ці оповідання - наче промінчик сонця, що освітлює і зігріває душу. Досить уважно прочитати, замислитися - і можна побачити, як над нами відкривається небо. Тоді стає так легко жити і з’являються сили, щоб змінити на краще себе і весь світ довкола.

 

  •   Видавництво: "Свічадо"
  •   Автор: Бруно Ферреро
  •   Кількість сторінок: 456 с.
  •   Обкладинка тверда

                                                                           *****
                        Якби я знала, що це востаннє - дивилася б на тебе, коли засинаєш.
                        Накрила б тебе ліпше ковдрою, подякувала б Господу за твоє цінне життя.
                        Подивилася б трохи, як спиш.           
                Якби знала, що це востаннє - провела би тебе аж до дверей, коли
            виходиш, поцілувала би, обійняла і попросила би повернутися, аби ще раз
            тебе поцілувати.
            Якби знала, що це востаннє - слухала би твій голос, вимкнула би
            телевізор, відклала б газету і всю увагу присвятила б тобі.
            Запам`ятала би звук твого голосу і блиск твоїх очей.
            Якби знала, що це востаннє - слухала би твій спів, співала би з тобою,
            а далі попросила б заспівати ще раз.
            Якби знала, що це востаннє я з тобою - надавала би великого значення
            тій хвилині. Не клопоталася би тарілками, подвір`ям, навіть
            сплатою рахунків.
            Якби знала, що це востаннє - прагнула б бути з тобою завжди.
            Якби знала, що це востаннє ми разом - прагнула б бачити тебе щасливим.
            Приготувала б твої улюблені страви, пограла би з тобою у твою улюблену
            гру. Взяла б один день відпустки, щоб бути з тобою. Не переймалася б 
            занадто складанням забавок і застелянням ліжка. Нагадала б тобі,
            як багато для мене важиш. Сказала б тобі, що дуже прагну, аби ти пішов
            до Раю. Сказала би, що люблю тебе - і ми зі сміхом ділилися б нашим
            улюбленими спогадами.
            Якби знала, що це востаннє -  читала б разом з тобою Святе письмо і ми
            разом помолилися б до Бога. Я подякувала б Господу за те, що ми
            зустрілися, і за те, що так чудово нами опікувався.
            Якби знала, що це востаннє ми разом - плакала б, тому що хотіла б
            провести більше часу з тобою.
            Якби знала, що це востаннє...
            Я зовсім не знаю коли настане отой останній раз. Господи, поможи мені
            виявити свою любов до всіх людей, котрі справили вплив на моє життя.
            Це може бути останній раз, коли ми разом.
            (Із книги Бруно Ферреро "365 коротких історій для душі")
            
            Мій власний син завжди, коли я виходжу з дому і прошу зачинити за мною,
            перш ніж відпустити мене обов`язково цілує-обнімає і говорить фразу
            "повертайся швидше і будь обережна". Мене такі довгі і серьйозні
            проводи    завжди смішили, адже, буває, виходжу на хвильку, за хлібом.
            Тепер розумію: мій син завжди був мудріший за мене...
            (Власні роздуми)
            
                                                                  *****
                            
  Був він людиною чесною, представником мовчазної більшості, суворим з жінкою
 і дітьми, членом расистської ліги, тому що вважав за краще, щоб "чорні
 залишалися у своїй країні". Але, як буває з усіма, він помер.
 Він сміливо підійшов до воріт раю і постукав.
 Ангел чемно привітався з ним та завів до приймальні. Сів за комп`ютер, набрав
 ім`я новоприбулого, прочитав на екрані відповідь і сказав:
 - Мені неприємно говорити про це, але ви мусите побути трохи в чистилищі.
 - Тут якась помилка!- скрикнув той чоловік.- Я завжди був чесний, зразковий...
 - На жаль, нічого не можу зробити,- відповів ангел.
 - Хочу говорити безпосередньо з НИМ!- рішуче сказав чоловік і попрямував до
 дверей, що були за плечима ангела.
 - Воля ваша,- сказав ангел.- Але на вас чекає цікава несподіванка.
 - Яка?- спитав чоловік.
 - Він - чорний,- посміхнувся ангел.

 Коли потрапимо "туди", приготуймося до несподіванок..
   
                                                                     *****
   
                         Батько спостерігав за сином, який хотів переставити важкий столик.
                         Хлопчина натужувався, сопів, але не міг посунути столика навіть на
                         міліметр.
                         - Чи ти використав усі можливості?- спитав батько.
                         - Так...- прошепотів синочок.
                         - Ні!- сказав батько.- Ти не попросив мене допомогти тобі.    
                         
                                                                 *****

 Одну з найгарніших поезій останніх часів написала одна американська дівчина.
 Заголовок вірша: "Але ти цього не зробив".
 Пам`ятаєш той день, коли я взяла твій новий автомобіль і побила його?
 Я думала, що ти мене вб`єш, але ти цього не зробив.         
 Пам`ятаєш день, коли я потягнула тебе на пляж якраз перед зливою?
 Я думала, що ти докорятимеш мені, але ти цього не зробив.    
 Пам`ятаєш день, коли я кокетувала з усіма, щоб викликати в тебе ревнощі, і так сталося?
 Я думала, що ти покинеш мене, але ти не зробив цього.
 Пам`ятаєш день, коли я обляпала салон твого автомобіля сметанним кремом?
 Я думала, що ти вдариш мене, але ти цього не зробив.
 Пам`ятаєш день, коли я забула сказати тобі, що ми підемо на бенкет, і ти прийшов у джинсах?
 Я думала, що ти покинеш мене, але ти цього не зробив.
 Так, є дуже багато речей, яких ти не зробив!
 Ти був терпеливий зі мною, ти любив мене й оберігав.
 Було стільки речей, за котрі я просила б твого прощення, коли б ти повернувся з В`єтнаму. 
 Але ти не повернувся. 
 
                                                                       *****
 
                           Коли моя бабуся вирушала навідати свою маму, вона відводила на це
                  три дні. Один день ішов, щоб добратися туди на бричці, запряженій
              кіньми, ще один - аби розповісти і послухати останні новини,
              посидівши трохи в кухні, а трохи у саду, і третій день - на дорогу
              назад.
               Коли моя мати їздила до своєї мами, то їй потрібно було два дні.
              Вона добиралася потягом і, якщо їй щастило з пересадками, приїжджала
              того ж дня під вечір. Мама розповідала бабусі останні вісті,
              вислуховувала новини навзаєм і наступного дня від`їжджала.
               Мені, щоб провідати свою маму, потрібно лише пів години.
              Я приїжджаю автом, затримуюся у неї десять хвилин і поспішаю назад,
              бо діти нудяться, а я, як завжди, не встигаю зробити закупки у
              супермаркеті.
               Коли моя дочка приїде мене відвідати, скільки часу їй це займе?
               
                                                       *****               
               
 Хлопчик був змушений носити окуляри. Його запитали:
 - Не заважає тобі те, що мусиш носити окуляри?
 - Ні, але хочу такі, як носить моя бабуся!- відповів.- Мама каже, що вона
 завжди зуміє зауважити, коли хтось втомлений, наляканий або ж сумний. Знає,
 коли потребуєш допомоги, збагне одразу, якщо чимось схвильований, хочеш про
 щось поговорити. Та найголовніше те, що в кожному вміє запримітити щось добре.
 Малюк продовжував:
 - Колись я запитав у бабусі, як їй  вдається помічати все те, чого не
 зауважують інші. Бабуся відповіла, що така здатність прийшла до неї лиш
 тоді, коли постаріла. 
 Тому переконаний: уся справа в її окулярах!
 
                                                                        *****
                           
                          Якось один чоловік, що вже двадцять років не ходив до церкви,
                         приступив до священника. По хвилині вагання, майже з плачем,
                         почав розповідати: "Мої руки забруднені кров`ю. Сталося це тоді,
                             коли ми відступали на російському фронті. Щодня хтось із нас
                 помирав від ран або голоду. Нам дали наказ не входити до хат без
                 рушниці і бути готовими стріляти при найменших рухах місцевих
                 жителів...
                       У хаті, куди я увійшов, був тільки один старий і
                 дівчина-підліток. "Хліба, дайте хліба!"- жадібно попросив я.
                 Дівчина нахилилася... Я думав, що вона хотіла взяти якусь зброю,
                     бомбу... Я вистрелив... Вона впала...
                      Коли я підійшов, то побачив, що вона тримала в руці скибку хліба.
                         Я убив чотирнадцятилітню дівчину, яка хотіла дати мені хліба...
                 Повернувшись додому, я почав пити, щоб забути все це...
                     Але не можу... Чи простить мені Бог?"
                     
                     Хто ходить із зарядженою рушницею, той вистрелить.
                     Якщо єдиним знаряддям, яке ти маєш, є молоток, і ти носиш його
                     із собою, то інші люди будуть для тебе цвяхами:
                             цілий день будеш бити по них.
                      
                                                        *****               
               
 - Учителю, що ви думаєте про гроші?- спитав один юнак свого учителя равина.
 - Дивись у вікно,- сказав учитель.- Що бачиш ?
 - Бачу жінку з дитиною, двоє коней, що тянуть віз, і чоловіка, який іде на базар.
 - Добре. Тепер дивись у дзеркало. Що бачиш ?
 - Що ж хочете, щоб я бачив?! Зрозуміло - себе!
 - Тепер поміркуй: вікно - зі скла, і дзеркало також зі скла. Вистачає тонесенького
 шару срібла на склі  й людина бачить тільки себе.
  
 Навколо нас є багато таких осіб, які свої вікна замінили на дзеркала.
 Вони думають, що дивляться "назовні", а бачать і споглядають самих себе.
 Не дозволь, щоб вікно твого серця стало дзеркалом.
 
                                                             *****
                      Молода пара зайшла до крамниці дитячих іграшок. Подружжя довго
                  вибирало подарунок, оглядаючи полиці і перебираючи забавки,
                      підвішені до стелі чи розкладені просто на підлозі: ляльки,
                      що плакали і сміялися, електронні іграшки, маленькі печі,
                      що пекли торти...
                  Однак не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива
                  продавчиня.
                  - Розумієте,- почала пояснювати жінка,- ми маємо маленьку
                      дівчинку, але цілий день нас не буває вдома.
                  - Донечка рідко усміхається,- продовжував чоловік.
                  - Ми хотіли б купити їй щось, що б зробило її щасливою,-
                      говорила далі жінка,- навіть коли нас нема... Щось, що б її
                      забавляло, розраджувало, коли вона сама.
                   - Вибачте,- посміхнулась продавчиня, - ми не продаємо батьків.

 (Із книги Бруно Ферреро "365 коротких історій для душі")

 

Информация для заказа

  • Цена: Цену уточняйте